ЯК ПОПЕРЕДИТИ ВИГОРАННЯ КОМАНДИ І ЗАЛУЧАТИ НОВИХ ЛЮДЕЙ ДО ВОЛОНТЕРСТВА

Спілкуючись із людьми, вирішуючи поточні задачі волонтери стикаються із справжнім викликом – емоційним вигоранням. Цей стан виникає від довготривалого стресу та емоційного навантаження, він може впливати на фізичне та психічне здоров’я.

Оксана Нетребенко – кар’єрна консультантка, профорієнтологиня, бізнес-тренерка, спеціалістка з оргрозвитку команд – дала поради, які допоможуть краще зрозуміти і відчути як перші ознаки емоційного вигорання, так і способи його подолання.

До симптомів емоційного вигорання відносять відчуття зниження енергії або виснаження дистанціювання від роботи і зниження ефективності. ВООЗ вважає «емоційне вигорання» не хворобою, а професійним явищем, що впливає на стан здоров’я людини. Особливо схильними до вигорання є люди, які працюють у сфері «людина – людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням.

Це лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, громадські активісти і активістки та ін. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто «сідають батарейки».

Що робити? Як впоратися з емоційним вигоранням:

• узяти перерву;
• піклуватися про себе;
• зайнятися улюбленою справою;
• слідкувати за сном;
• проявляти фізичну активність;
• пригадати, чому ви прийшли працювати/займатися тією чи іншою справою;
• звернутися до фахівця.

Керівник колективу повинен дбати про попередження вигорання і слідкувати за тим, щоб у команді була «здорова комунікація». Один із методів, який забезпечує екологічне і конструктивне спілкування є метод Маршалла Розенберга, називається він «метод ненасильницького спілкування».

Ненасильницьке спілкування передбачає, що за кожним не тільки вчинком, а навіть і словом людини стоїть якась важлива для неї й актуальна в цей момент потреба. Поведінка може виглядати агресивною, образливою тощо, а за цим може бути потреба в увазі, бути почутим і зрозумілим, у визнанні й будь-яка інша загальнолюдська потреба. Але виражається вона так, що нам зовсім не хочеться її задовольняти.

«Ти ніколи мене не слухаєш!» — говоримо ми близькому другові або члену команди.
«Ви знову мене неправильно зрозуміли», — відповідаємо рідним.

За кожною із цих фраз, насправді стоять, універсальні людські потреби: бути почутим, зрозумілим, важливим, любими та ін. Але проблема в тому, що така форма повідомлення під час комунікації сприяє появі страху, роздратування і гніву в іншої людини.

Кроки методу ненасильницького спілкування:

1. Описати факти максимально нейтрально, без своїх оцінок.
2. Поділитися емоціями — як своїми, так і співрозмовника, не змішуючи їх з судженнями.
3. Зрозуміти та обговорити потреби одне одного, не переходячи відразу ж на пропозицію стратегій їх реалізації.
4. Після проходження попередніх етапів, перейти до прохань, але не вимог. І потім на їхній основі створити домовленості та виробити за потреби план дій. На цьому етапі важливо відрізняти прохання від вимоги, оскільки вимога не дає співрозмовникові право вибору, народжує відчуження і не призводить до досягнення бажаного результату.

Волонтери і волонтерки – це золотий фонд українського суспільства, який спрямований та підтримку потребуючих. Проте, догляд за власним психічним та фізичним здоров’ям є важливою передумовою для тривалої та успішної діяльності. Оксана Нетребенко радить волонтерам бути уважними до своїх емоцій та знаходити способи балансування їх впливу на власне життя!

Подивитися онлайн-розмову можна тут.

Онлайн-розмову проведено в рамках Програми підтримки волонтерських центрів Кіровоградщини, яку реалізує КОО ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» завдяки фінансуванню National Endowment for Democracy.